Газета по-українські, 25 жовтня 2011 року
17 жовтня на Майдані Незалежності пройшов
мітинг, організований Федерацією профспілок України (ФПУ). У всеукраїнській
акції взяли участь декілька тисяч чоловік. Протестували проти бідності.
Серед них виділялася група людей, яка виступала проти
знищення Запорізького заводу феросплавів (ЗЗФ). Цьогоріч підприємство вимушено
вже звільнило 1400 робітників. Можлива нова хвиля скорочень.
Окрім фінансово-економічної кризи та несприятливої
ринкової кон’юнктури, що змусила ЗЗФ знизити обсяги виробництва продукції -
другу половину літа завод працював на 28% від своїх потужностей, є ще й
суб’єктивні причини. Україна претендує на те, щоб її економіка вважалося
ринковою. Проте у нас досі немає вільного ринку продажу електроенергії. Процес
визначення тарифу на струм контролює Національна комісія з регулювання
електроенергетики (НКРЕ). Відповідно до її постанови № 493 від 30 червня
2005-го, підприємства, що споживають усередньому не менше 150 млн. кВт/год щомісяця, відносяться до першого класу
споживання. Тарифи для них на
30-35% нижчі, ніж у другому класі.
Якщо брати показники грудня 2010-го, ЗЗФ лише на 1,3%
не дотягнув до показників першого класу.
Отже, з 1 січня 2011 року 60% виробничих потужностей підприємства були переведені на другий клас
споживання. Оскільки витрати на електроенергію складають близько 50%
собівартості продукції, ЗЗФ змушений щомісяця додатково витрачати 20 млн грн
через подорожчання електроенергії. Завод опинився на межі виживання.
Зарплатню працівники отримують на 20% меншу, ніж торік.
Зменшилися відрахування до міського бюджету Запоріжжя у вигляді податку з
доходів фізичних осіб. До кінця року міськбюджет недоотримає 8,64 млн. грн.
Зниження відрахувань до Пенсійного та інших соціальних фондів може скласти 31,2
млн. грн., а навантаження на фонд зайнятості збільшиться на 33,6 млн. грн.
На тлі зменшення виробництва феросплавів в Україні цього
року спостерігається різке збільшення
імпорту цієї продукції. Але для чого витрачати сотні мільйонів доларів, якщо
феросплавну продукцію ми можемо виробляти самі? Треба лише не ускладнювати
роботу вітчизняному виробнику.
За останні дев’ять місяців робітники заводу
неодноразово писали листи на адресу
президента, голови уряду, керівництву НКРЕ, профільного міністерства та
Запорізької обласної державної адміністрації, президента НАК «Енергетична
Компанія України». Столицю відвідували делегації, які розповідали про вимоги
працівників до чиновників різних рангів. 31 травня 2011-го разом із
працівниками інших підприємств галузі працівники ЗЗФ провели масовий мітинг у
Запоріжжі. Проблема заводу стала темою засідання двох комітетів Верховної Ради.
Обидва підтримали вимоги робітників, визнавши доцільність повернення
підприємства до першого класу споживачів електроенергії.
Однак ніяких реальних кроків не здійснено. Важко
збагнути природу такої «глухоти» влади,
яка призводить до значних економічних збитків і погіршення соціального
становища. Проте є вірогідність, що голос працівників ЗЗФ почують міжнародні
профспілкові організацій. У Міжнародній конфедерації профспілок чи її
європейському підрозділі Європейській конфедерація профспілок, наприклад.
Впливовість цієї конфедерації не підлягає сумніву.
Нещодавно вона підтримала вимоги профспілкової організації грузинського
металургійного підприємства «Геркулес»). Звернулася з відкритим листом до
президента Михайла Саакашвілі, аби той негайно припинив порушення прав
робітників і членів профспілки. У листі зазначалося, що в разі продовження
порушень, Міжнародна конфедерація профспілок розгорне активну міжнародну публічну кампанію за права
грузинських робітників. У підсумку, вимоги профспілки металургів були
задоволені у повному обсязі.
Україна займає помітне місце на карті Європи, й прискіплива увага з боку різноманітних європейських структур до всього, що тут
відбувається, є закономірною. З урахуванням промислового потенціалу нашої
країни, традицій робітничого руху, міжнародні профспілки відстежують ситуацію
із правами українських працівників. Й навряд чи їм подобається той факт, що
влада байдуже ставиться до вимог українських профільних профспілкових
організацій.
В умовах підвищеної уваги авторитетних міжнародних
організацій до України, хіба слід дочекатися того, щоб й профспілкові
організації вказували на недоліки та проблеми? Краще не ігнорувати вимоги
профспілок металургійних підприємств. Бо не приємніше буде, коли прийдеться
задовольняти ці вимоги через втручання міжнародних профспілкових організацій.
Григорій Петровський
|
