 Львівське ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, що починало свою роботу в середині 90-х років минулого століття як оператор автозаправних станцій та за короткий час стало одним з найбільших нафтотрейдерів Західної України, економічні аналітики та ринкові спостерігачі досить часто називають першою та єдиною західноукраїнською фінансово-промисловою групою.
Справді, нині в неї є всі атрибути такого утворення – і найбільша у Західній Україні мережа автозаправних станцій під торговельною маркою “ОККО”, і свій банк (львівський банк “Універсальний), своя страхова компанія (СК “Універсальна”), а також свій харчовий бізнес – концерн “Хлібпром”, що володіє кількома хлібозаводами на заході та в центрі України. Натомість мало хто зауважує, що “бензиновий” бізнес концерну в нинішніх умовах є досить ризиковим – найменша зміна ситуації на ринку може серйозно ускладнити життя західноукраїнського гіганту.
Усе починалося з бензину
Історія підприємства бере свій початок з 1996 року, коли на базі частини нафтобаз та автозаправних станцій збиткового та колись державного підприємства “Львівнафтопродукт” утворилося закрите акціонерне товариство “Галнафтогаз”. Нова компанія розпочала свій бізнес на поставках нафти на Надвірнянський нафтопереробний завод та реалізації отриманих там же і придбаних на інших НПЗ нафтопродуктів через власну мережу нафтобаз та автозаправних станцій, придбаних у “Львівнафтопродукту”.
“Фішкою” підприємства в часи труднощів з паливом в Україні були добре налагоджені поставки якісних бензинів із єдиного в Литві Мажейкяйського нафтопереробного заводу. Для цього “Галнафтогаз” утворив спільне з литовським АТ Mazeikiu Nafta підприємство “Галнафта-Вентус” із контрольним пакетом у литовської сторони, яке успішно працювало аж до 1998 року, коли райдужним планам на майбутнє завадила сумнозвісна валютна криза.
Тоді, закуповуючи паливо за тверду іноземну валюту та продаючи його за гривню, яка знецінилася більш ніж удвічі, “Галнафтогаз” не зміг розрахуватися з литовськими партнерами. Незважаючи на намагання погасити борг, компанія залишилася винною, за різними оцінками, від 2 до 5 млн доларів, а підприємство “Галнафта-Вентус” довелося ліквідувати наприкінці 2002 року через процедуру банкрутства за позовом одного зі засновників “Галнафтогазу” – ВАТ “Львівнафтопродукт”. Офіційно ніхто цю інформацію не підтверджує і не спростовує, але литовськими нафтопродуктами “Галнафтогаз” майже не торгує – його мережа АЗС “Окко” зараз в основному є дилером лише Кременчуцького НПЗ “Укртатнафта”.
Щоправда, від співпраці з литовськими нафтовиками залишилася ще одна згадка – і приємна, і корисна як для “Галнафтогазу”, так і особисто для його керівника Віталія Антонова. З 1999 року Віталій Антонов став іноземним дипломатом – йому присвоїли звання Почесного консула Литовської Республіки у Львові. А ця висока посада, крім пошани, надає ще й низку недоступних навіть народним депутатам переваг, серед яких – дипломатичний паспорт, дипломатичні номери на особисті та службові автомобілі та особистий дипломатичний імунітет та гарантії недоторканності офісу та житла як території іноземної держави. А це означає, що у разі “чогось” Віталія Антонова не можна притягати до кримінальної чи адміністративної відповідальності доти, доки цього не захоче Литовська держава.
Іноземний інвестор
За рік після юридичного оформлення “Галнафтогазу” в 1997 році на підприємстві з’являється іноземний капітал. Партнером компанії стала зареєстрована у Ліхтенштейні корпорація Financial&Investment Energy Holding (F.I.E.H.) Establishment, яку очолив сам екс-міністр фінансів та прем’єр-міністр Князівства Ліхтенштейн Маркус Бюхель.
Ліхтенштейн відомий насамперед тим, що ця маленька (лише 157 кв. км та 31 тис. мешканців) держава є чи не найбільшою європейською офшорною зоною, де досі ховати та “відбілювати” свої капітали міг практично будь-хто.
Ще до 2001 року Ліхтенштейн перебував у “чорному” списку Міжнародної групи з боротьби з відмиванням злочинних капіталів, більше знаної в світі як FATF, а до оборудок із організаціями цієї країни із особливою підозрою рекомендував ставитися і Державний департамент США.
Досить швидко “Галнафтогаз” почав концентрувати свою увагу на розвиткові саме власних конкурентоспроможних автозаправних комплексів. “Ми для себе визначили: ми не вміємо видобувати нафту, не вміємо і не маємо де її переробляти, зате ми вміємо робити гроші на продажу нафтопродуктів та супутніх товарів, і вміємо це робити добре, – пригадував нещодавно газеті “Бізнес” сам Віталій Антонов. – Одним із найголовніших гасел нашої компанії є: “Ми не продаємо бензин, ми продаємо послуги”, тобто на нашому заправному комплексі клієнт повинен одержати якомога більше послуг”. І справді, саме АЗС “Галнафтогазу”, що стали пізніше відомі вже під оновленим корпоративним брендом “ОККО”, з початку свого існування вирізнялися саме великим асортиментом товарів у своїх “супутніх” магазинах та можливість отримати додатковий сервіс від миття та дрібного ремонту машин до надання послуг зв’язку.
Натомість лише успішною роботою автозаправних станцій керівництво “Галнафтогазу” не обмежилося. “Бізнес не повинен стояти на місці. Якщо він не розвивається, це вже заробітки, а не бізнес”, – полюбляє говорити В. Антонов. І бізнес “Галнафтогазу” почав розвиватися, приєднуючи до себе нові структури.
Поглинання та об’єднання
Розвиваючи свій бізнес, керівництво “Галнафтогазу” вирішило “покласти око” на те, з чого починало – на “облнафтопродукти” західного регіону України, робота яких завжди була збитковою за звітністю. “Галнафтогаз”, використовуючи кошти F.I.E.H., стає акціонером та поступово отримує контроль над ВАТ “Івано-Франківськнафтопродукт”, “Закарпатнафтопродукт-Ужгород” та “Закарпатнафтопродукт-Хуст”. У травні 2001 року згадані “облнафтопродукти” та львівський “Галнафтогаз” зливаються в єдиний холдинг – ВАТ “Концерн Галнафтогаз”. Усі використані на злиття кошти пішли на розширення та модернізацію чималеньких мереж АЗС кожного зі співзасновників концерну. Тоді ж публіці було представлено проект створення найбільшої в Західній Україні мережі автозаправних станцій, куди мали б увійти всі 130 АЗС та нафтобаз учасників нового концерну.
І ця мережа була створена. На сьогодні “Концерну Галнафтогаз” належить понад 160 АЗС переважно на заході нашої держави, з яких 80 АЗС працюють під брендом “ОККО”. Після формування нового концерну, у 2002-2003 роках, “Галнафтогаз” викупив усі нафтобази та АЗС ВАТ “Львівнафтопродукт”, “Рівненафтобаза” та тернопільського нафтотрейдера “Терра-Петроліум”, а також утворив спільне підприємство з ВАТ “Вінницянафтопродукт”, після чого “під прапори ОККО” постали усі АЗС цього підприємства на Вінниччині. Цікаво, що при купівлі “Рівненафтобази” у “Галнафтогазу” виникло протистояння з одним із найголовніших конкурентів – Західною нафтовою групою, яка після приходу на Дрогобицький НПК “Галичина” стала заявляти свої права на частку створеного на нафтобазі СП “Рівне-Галичина”. Обійшлося без війни – власність поділили “по-братньому”:
“Галнафтогаз” отримав власне нафтобазу, а “Західній нафтовій групі” дісталася частина автозаправних станцій.
Звісно ж, на розвиток таких проектів потрібні були чималі кошти. Після кількох додаткових емісій акцій статутний фонд підприємства зростає до 130 млн грн, а частка швейцарсько-ліхтенштейнської F.I.E.H. зменшується до 47,8% – решта акцій розподіляється між українськими акціонерами, найбільшими з яких є “Львівнафтопродукт”, “Вінницянафтопродукт”, “Рівненафтобаза” та вінницьке ж підприємство “Промнафтоінвест”. Концерн активно розпочинає рух на Схід – у 2002-2003 роках було відкрито дві АЗС у Києві та автозаправний комплекс у Могилів-Подільському та заявлено амбітні плани розбудувати мережу АЗС як в існуючих регіонах, так і прийти у всі області України, а загальну кількість АЗС збільшити до 200.
Звичайно, подібних успіхів у бізнесі у нашій державі без політичного “прикриття” досягти навряд чи можливо. У випадку з “Галнафтогазом” вагомим політиком, який підтримував усі ділові починання концерну, став колишній голова Львівської облдержадміністрації, екс-віце-прем’єр із питань аграрної політики та екс-керівник Аграрної партії Михайло Гладій. Саме за час його політично-державного зеніту “Галнафтогазові” вдалося розгорнути потужну мережу автозаправних комплексів та розпочати її експансію в інші регіони України. Більше того, завдяки Михайлові Гладію у велику політику спробував прийти і сам керівник концерну Віталій Антонов. Спроба, однак, виявилася невдалою – член Аграрної партії Віталій Антонов, який балотувався на виборах до Верховної Ради України у Стрийському мажоритарному окрузі № 127 від провладного блоку “За єдину Україну”, отримав друге місце і 23,57% голосів виборців, поступившись висуванцеві блоку партій “Наша Україна” Ігореві Осташу, який дістав вотум довіри від 55,37% мешканців Стрия та передмість. Пізніше Віталій Антонов згадував ці події у медіа-інтерв’ю так: “Я подивився, як робиться українська політика. Мені було дуже цікаво, але я зрозумів: це не моє.
Потрібно бути або добрим політиком, або добрим бізнесменом. Якщо людина бажає це поєднати, вона втрачає або в тому, або в іншому”.
Прозорість – для запозичень
Дуже скоро для амбітного розвитку мережі АЗС коштів емісій та інвесторів забракло, і “Концерн Галнафтогаз” вирішив залучити західні позики та внутрішні й зовнішні запозичення. Завдяки іноземному партнерові та веденню документації відповідно до міжнародних стандартів підприємство змогло вже у 2001 році залучити під розбудову своєї заправної мережі кредит Європейського банку реконструкції і розвитку на 2 млн доларів, а в червні 2003 року випустило в обіг власні корпоративні облігації на загальну суму 30 млн грн, менеджерами випуску яких були “Укрсоцбанк” та “Кредитпромбанк”. Ці облігації були розміщені успішно, і досі зривів купонних виплат і виплат за кредитами “Галнафтогаз” не допускав.
Хоча якраз від таких проблем ніхто не застрахований. Суттєвою вадою бізнесу концерну є те, що він хоч і мав шанси стати співвласником Надвірнянського нафтопереробного заводу та Дрогобицького НПК “Галичина”, не зробив цього і фактично потрапив у повну залежність від єдиного постачальника бензинів “Укртатнафти”, яка в разі зміни політики може створити суттєві проблеми найбільшої західноукраїнської мережі АЗС – нового постачальника нафтопродуктів ще треба добре пошукати, а повертати отримані величезні позики та платити купони за облігаціями треба вже й відразу. Вочевидь, зрозумівши це тоді, коли вже всі “місця під сонцем” були зайняті, “Концерн Галнафтогаз” вирішив диверсифікувати свій бізнес та спрямувати погляд у галузі, звідки в разі чого можна взяти кошти на підтримання мережі “ОККО” або ж просто залишитися “при справах”.
Банк, страхування та хліб
Предметом переорієнтації свого бізнесу для “Галнафтогазу” стали фінанси, страхування та харчування – на сьогодні концерн володіє власним банком, страховою компанією та надзвичайно важливим харчовим бізнесом – хлібним.
Банком групи є львівський банк “Універсальний” – фінансова установа, що належить до категорії середніх банків за класифікацією НБУ та впевнено посідає місця в 40-60-х позиціях рейтингу Асоціації українських банків. Нині банком, що утворився 10 років тому в результаті злиття тернопільського банку “Оазис”, львівського “Євроцентру” та хмельницького банку “Вікторія”, на 49,62% володіє “Концерн Галнафтогаз”, а решта акцій належить ліхтенштейнському партнерові F.I.E.H Establishment та їхнім дочірнім структурам. Банк пропонує досить високі (16-18% річних у гривнях та 8-11% річних у валюті) відсоткові ставки для фізичних осіб. Найбільшим клієнтом банку є “Концерн Галнафтогаз”.
Однойменною з банком є і власна страхова компанія “Концерну Галнафтогаз” – СК “Універсальна”, історія якої подібна до історії “Галнафтогазу”. Близько двох років тому концерн через свого партнера у Вінницькій області придбав місцевий страховий центр “Поділля”, перевів його головний офіс до Львова та дав йому ім’я “Універсальна”. Наступним кроком у розвитку страхового бізнесу стало поглинання “Універсальною” тернопільського страхового ВАТ “Терен” – компанії, яка була створена ще в 1991 році. Процедура приєднання стала прецедентом в історії страхового ринку України, а дату створення “Терену” (27 лютого 1991 р.) компанія вважає своїм днем народження. Нині “Універсальна” після поглинання ще кількох страхових компаній має розгалужену мережу філій в регіонах України та посідає десяте місце серед страховиків України за динамікою росту страхових платежів.
Хлібний бізнес “Галнафтогазу” – розташований у Львові ж “Концерн “Хлібпром”, не такий великий, як інші активи компанії, однак потроху розвивається. Концернові належить львівський хлібозавод №5, підприємство “Вінницяхліб”, Барський, Гайсинський та Могилів-Подільський хлібозаводи на Вінниччині. Нещодавно “Хлібпром” придбав хлібозавод у Калуші та заявив про наміри вже за кілька місяців відкрити у Львові перший магазин роздрібної мережі хлібних магазинів “Хлібна хата”.
Світле майбутнє?
Плани “Концерну Галнафтогаз” та його іноземних партнерів на найближчі кілька років досить амбітні.
Підприємство, що зараз входить до трійки найбільших власників АЗС в Україні, планує контролювати не менш ніж 12,5% паливного ринку до 2008 року. Наразі концерн розширює мережу АЗС у регіонах своєї нинішньої присутності, а в 2005-2008 роках планує експансію в регіони сходу України, де АЗС “ОККО” ще немає.
Тим часом, саме такий бурхливий розвиток мережі АЗС може зруйнувати весь “Галнафтогаз”. Адже надмірна залежність від сторонніх поставок вже дається взнаки – нещодавно “Укртатнафта” виключила транспортні видатки з відпускної ціни на свої бензини, і відтепер бензин цього НПЗ “Галнафтогазові” обходиться найдорожче – адже АЗС компанії розташовані далі за всіх. Наразі мережу “ОККО” та інші станції фірми рятує лише порівняно дешева робоча сила, однак ця перевага навряд чи втримається із збільшенням конкуренції. Принаймні зараз компанія відчуває гострий дефіцит кваліфікованих кадрів для розвитку мережі в інших регіонах, крім Львова, та й заправні станції не в Галичині “їдять” більше грошей.
Вочевидь, саме тому зараз концерн звертає більше уваги саме на “небензиновий” бізнес. Навесні нинішнього року концерн та F.I.E.H Establishment утворили “Універсальну інвестиційну групу”, яка відтепер керуватиме усіма переліченими вище проектами та розвиватиме нові види бізнесу. На провідні посади в команді групи було переведено найкращих фінансистів та аналітиків “Галнафтогазу”, а очолив її особисто Віталій Антонов. Серед нових проектів, що почнуть роботу в недалекому майбутньому, – львівська будівельна компанія “Ваш дім”, яка працюватиме на ринку нерухомості Львова та готуватиметься стати потужною будівельною фірмою із власним виробництвом.
Утім, на думку деяких ринкових спостерігачів, переорієнтація “Галнафтогазу” мало допоможе наразі потужній корпорації. Аби залишитися серед лідерів, їй потрібно не лише сповільнити розвиток свого заправного бізнесу, а й провести ревізію своїх активів та безжалісно позбутися об’єктів, що їдять гроші. “Коли 30 відсотків АЗС дають 70% загального обсягу реалізації палива, це, м’яко кажучи, не зовсім нормальна ситуація”, – повідомив один із учасників бензинового ринку, що побажав залишитися неназваним. На його думку, концернові потрібно без вагань продавати все те, що не приносить прибутків. Це насамперед стосується не модернізованих автозаправних станцій, а також нафтобаз – цих надвитратних об’єктів “Галнафтогаз” назбирав чимало та продовжує утримувати, в той час як його основні конкуренти залишили собі мінімальну кількість таких баз та розвозять паливо на заправки великоваговим автотранспортом. Чи прислухається менеджмент “Галнафтогазу”, покаже час. Але від цього залежить, буде компанія серед лідерів вже у найближчому майбутньому чи її розчавлять власні ж активи...
Петро Штанга
http://www.ag.org.ua/41/galychyna.htm
Досье:
Антонов Віталій Борисович, голова спостережної ради ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, голова “Універсальної інвестиційної групи”. Народився: 12 грудня 1962 року в місті Стрий на Львівщині. Закінчив факультет “Фінанси і кредит” Тернопільського фінансово-економічного інституту в 1988 р. 1988-1991 рр. – директор альпіністського клубу “Карпати” (м. Стрий). 1991-1992 рр. – директор Львівської обласної рятувальної служби. 1992-1996 рр. – директор приватного виробничо-торговельного підприємства. 1996-2001 рр. – голова правління ВАТ “Галнафтогаз”. З 1999 року – почесний консул Литовської Республіки у Львові. З 2001 – голова спостережної ради ВАТ “Концерн Галнафтогаз” З 2004 року – президент “Універсальної інвестиційної групи”.
|
