ЗАЯВА ПРЕС-СЛУЖБИ

„ПЕЧЕРСЬКА РАЙОННА ВЛАДА НЕ МАЄ НІЯКОГО ВІДНОШЕННЯ ДО ПОДІЙ НАВКОЛО
ВЗУТТЄВОГО ПІДПРИЄМСТВА „КИЇВ”

29 червня 2005 року біля будинку Печерської районної у м. Києві державної адміністрації по вул.Суворова, 15 групою молодих людей, які назвали себе представниками трудового колективу колективного виробничо-торгівельного взуттєвого підприємства „Київ”, було влаштовано мітинг на знак протесту проти закриття їхнього підприємства.

Під час мітингу його учасниками розповсюджувались листівки, у яких вміщено висловлені у грубій формі обвинувачення на адресу Печерської районної у м. Києві державної адміністрації та особисто її голови А.А.Коваленка у нібито причетності до закриття колективного виробничо-торгівельного взуттєвого підприємства „Київ” та організації різного роду перевірок підприємства з боку контролюючих державних органів. Крім того, у чисельних інтерв’ю засобам масової інформації головний інженер КВТВП „Київ” О.Сисіна заявила, що „голова Печерської адміністрації Анатолій Коваленко намагається захопити підприємство заради земельної ділянки, на якій воно розташоване”.

Прес-служба Печерської районної у м. Києві державної адміністрації уповноважена заявити, що районна влада рішуче відкидає висловлені у виступах посадовців та „працівників” взуттєвого підприємства „Київ” звинувачення на адресу органу державної влади і висловлює сподівання, що в прокуратурі (куди вже направлено відповідний запит) буде дано належну оцінку перекручуванню фактів, виявам пліткарства та інших сумнівних прийомів, застосованих керівництвом підприємства.

Безумовно, кожна людина має право публічно висловлювати свою думку. Але у даному разі від імені працівників говорять посадові особи колективного підприємства „Київ”, а це вже думка не приватна. Що передбачає, крім усього іншого, й однозначну відповідальність за кожне слово.

Виголошувати наклепницькі обвинувачення у бажанні „закрити фабрику” – це одне, а сумлінно працювати заради добробуту свого трудового колективу, ефективно впроваджувати нові методи і технології виробництва, досягати конкретних результатів – зовсім інше. Цього не замінити популістськими деклараціями, які стали звичними і звичайними у практиці керівництва взуттєвого підприємства „Київ”.

Вивчення історії діяльності нинішнього керівництва підприємства на чолі з її директором П.Ю.Тарасюком наводить саме на такі невтішні висновки. Варто лише згадати закриття та продаж комерційним структурам споруди дитячого садка фабрики „Київ” по вул. Лейпцизькій (проти чого активно протестувала районна державна адміністрація, відстоюючи інтереси мешканців Печерського району та тих же працівників фабрики „Київ”, які залишилися без чудового і унікального для центру міста окремо розташованого дитячого дошкільного закладу); доведені до зубожіння житлові будинки підприємства та інші об’єкти соціальної інфраструктури; врешті-решт неспроможність керівництва підприємства налагодити виготовлення конкурентноспроможної високоякісної продукції, для чого існують необхідні виробничі та людські резерви (сьогодні основною продукцією підприємства, як і за радянських часів, залишається взуття для армії та міліції).

Сам голова району Анатолій Коваленко у відповідь на обвинувачення керівництва фабрики „Київ” зазначив: „Про підготовку до захоплення фабрики „Київ” мені нічого не відомо. Натомість я заявляю офіційно, що ні Печерська районна рада, ні районна державна адміністрація, ні голова району ніякого відношення до подій навколо взуттєвої фабрики „Київ” не мають. Тому розцінюю дії керівництва підприємства, яке виявило свою неспроможність налагодити нормальну роботу по виготовленню і реалізації взуттєвої продукції, як звичайне переведення стрілок та перекладання своїх внутрішніх проблем з хворої голови на здорову. Сподіваюсь, що компетентні органи дадуть належну правову оцінку цим діям.”