 Колишній бойовик “ЛНР” керує машинобудівним підприємством у Дніпрі та співпрацює з державними структурами – просто у розпал повномасштабної війни між Україною та Росією.
Такі шокуючі факти 20 лютого оприлюднили журналісти “Бігус.інфо”. Розслідувачі встановили: терорист Андрій Анофрієв, який, імовірно, викрадав і вбивав українців, упродовж понад восьми років не лише уникає покарання, але й обіймає посади у стратегічно важливій для України вагонобудівній галузі. Новину про це передрукували провідні українські ЗМІ. У коментарях до публікацій люди не приховують спантеличення: як таке може відбуватися у воюючій країні та кого у цьому звинувачувати – неефективну СБУ, продажну судову систему, корумповану владу?
Водночас, практично всі ЗМІ, які написали про кейс Андрія Анофрієва, включно з “Бігус.інфо”, випустили з поля зору кілька важливих деталей. Вони дають змогу відповісти на головне питання: хто і за які заслуги безпосередньо покриває колишнього терориста?
Для початку нагадаємо фабулу: 2 квітня 2021 року Служба безпеки України повідомила про затримання колишнього терориста “ЛНР” у результаті спецоперації у Дніпропетровській області. Чоловікові вручили підозру за статтею 258-3 Кримінального кодексу України (створення терористичної організації). Згодом джерела видання “Цензор.НЕТ” в СБУ розкрили ім’я затриманого – ним виявився Андрій Анофрієв – керівник акціонерного товариства “Дніпровагонрембуд”.
За версією слідства, Анофрієв з травня по червень 2014 року перебував у складі російського бандформування “Всевелике Військо Донське”. Організовував та ніс службу на блокпостах фейкової “ЛНР” між Слов’яносербськом і Трьохізбенкою Луганської області – перевіряв документи, затримував людей з метою отримання викупу, проводив незаконні обшуки в автівках. Крім того, за даними СБУ, підозрюваний був причетний до вбивства працівника спецслужби, а також – до підриву мосту через Сіверський Донець. Джерела “Бігус.інфо” стверджують, що український захисник, у вбивстві якого міг брати участь бойовик – це майор СБУ Тимур Гетьманський. Тоді, у 2021 році, Офіс генерального прокурора повідомляв, що Анофрієв переїхав на підконтрольну Україні територію через конфлікт із ватажками “ЛНР”.
1 квітня 2021-го Шевченківський районний суд Києва обрав йому запобіжний захід – нічний домашній арешт із носінням електронного браслета. Таке рішення підтвердила і апеляційна інстанція. Дивовижно, що для підозрюваного у створенні терористичної організації суд обрав настільки м’яке обмеження. Вражає і те, що правоохоронці “звернули увагу” на екстерориста лише на сьомий рік війни. Весь цей час фігурант обіймав керівні посади на українських промислових підприємствах.
З відкритих джерел про Андрія Анофрієва відомо, що він народився у 1982 році в Луганську, пізніше мешкав у місті Попасна Луганської області. У 2011 – 2012 роках обіймав керівні посади на “Дизельному заводі” у Кривому Розі. На момент початку російського вторгнення на Донбас на початку 2014-го вже був директором із вагонобудування ПАТ “НВЦ “Трансмаш” у Луганську. Восени 2014 року з тимчасово окупованої території переїхав до смт. Панютиного на Харківщині, де одразу дістав посаду керівника державного підприємства “Укрспецвагон”, яке входить у структуру “Укрзалізниці”. У 2015-му балотувався до Харківської облради від партії “Наш край”. При цьому продовжував регулярно відвідувати окуповану Луганщину, – з’ясували журналісти “Бігус.інфо”. Зокрема, їздив туди у 2017-му, фотографувався з бойовиками “ЛНР” Сергієм Макарічевим і Денисом Москаленком (останній – так званий “комендант” окупованого Слов’яносербського району Луганської області), а ті постили фото у своїх соцмережах.
Такий бекґраунд не завадив Анофрієву у 2019 році обійняти посаду генерального директора “Дніпровагонрембуду” (Дніпровського вагоноремонтного заводу) – одного з провідних підприємств у вагонобудівній галузі України. Як дізналися журналісти, заводом ексбойовик керує і досі. Вже під час повномасштабної війни з Росією Анофрієв від імені підприємства підписував контракти з українськими державними компаніями “Український науково-дослідний інститут вагонобудування” та “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”.
А що ж там із кримінальною справою, про яку звітували правоохоронці? Виявилося, що СБУ завершила слідство та довела провадження до суду. Розглядати справу Анофрієва мав Марківський районний суд Луганської області, який опинився під окупацією в лютому 2022 року. Таким чином, матеріали провадження нині недоступні для української юстиції, а отже – злочинець може залишатися безкарним і на посаді.
Ситуація виглядає просто таки сюрреалістично: поки українські захисники ризикують життям на фронті, захоплюючи у полон російських окупантів задля поповнення “обмінного фонду”, бойовик псевдореспубліки вільно почуває себе на підконтрольній Україні території та керує заводом, що отримує “жирні” замовлення від державних підприємств. Питання в цій історії закономірно виникають і до СБУ, і до прокуратури, і до судів, і до керівництва “Укрзалізниці”. Проте є ще одна дійова особа, яка залишається у тіні, – власник підприємства “Дніпровагонрембуд”, який і призначив та тримає екстерориста на посаді. Це – українсько-грецький мільярдер, олігарх Леонід Юрушев.
Ім’я Юрушева із незрозумілих причин не назвали ані у розслідуванні “Бігус.інфо”, ані у публікаціях інших ЗМІ щодо кейсу Анофрієва. Хоч саме бізнесмен є бенефіціарним власником АТ “Дніпровагонрембуд”, він довіряє екс-бойовику менеджерську посаду на своєму підприємстві. Леонід Юрушев відомий, передусім, як власник “люксових” готелів у центрі Києва, а також – як тесть колишнього шоумена, а згодом – народного депутата та голови Черкаської ОДА Олександра Скічка. Крім елітної нерухомості та згаданого Дніпровського вагоноремонтного заводу, у власності Юрушева – деревообробні гіганти “Українська лісопильна холдингова компанія” та “Коростенський завод МДФ”. Інші активи – у сферах торгівлі морепродуктами (“Скандинавія”) та д’юті-фрі (“БФ Груп”). Свою бізнес-імперію Юрушев будував, починаючи з 2000-х, постійно знаходячи зв’язки у найвищих владних кабінетах. Зокрема, уродженець Донецька входив до оточення колишнього президента-втікача Віктора Януковича.
Знайомство Юрушева з Анофрієвим мало б відбутися у 2011-му, коли останній працював менеджером на “Дизельному заводі”, що тоді належав олігархові. Надалі їхні шляхи розійшлись, проте наприкінці 2014-го колишній підлеглий (і на той час вже колишній терорист) знову знадобився Леонідові Юрушеву. Адже “Укрспецвагон”, який очолив Анофрієв восени 2014-го, був важливою ланкою у корупційних схемах, вигоду з яких отримував мільярдер. Державне підприємство було замовником напіввагонів для “Укрзалізниці” у компанії Юрушева. Вагони діставалися державі за ціною вчетверо дорожчою ринкової, – з’ясували у своєму розслідуванні журналісти “Слідство.інфо”, інше машинобудівне підприємство з бізнес-імперії Юрушева продавало їх державі через фірму-прокладку ТОВ “Прем’єр-лізинг”, яка належала сім’ї Януковича. За підрахунками журналістів, таким нехитрим способом “розпиляли” 5 мільярдів бюджетних гривень. “Золоті вагони” продовжили замовляти у олігарха і після перемоги Революції гідності. “Укрзалізницею” тоді керував Максим Бланк – ще один колишній менеджер структур Юрушева. Немає сумніву, що саме Леонід Юрушев “пролобіював” у свого колишнього підлеглого призначення Анофрієва на посаду керівника держкомпанії “Укрспецвагон”.
Вже у 2019-му у нагороду за “ефективне” розкрадання державних коштів екстерорист отримав від мільярдера посаду гендиректора “Дніпровагонрембуду”. Схоже, що минуле Анофрієва у лавах “ЛНР” є для Юрушева гарантією його лояльності, адже колишній колаборант тепер постійно потребує “даху” від переслідувань правоохоронних органів.
Чи задіює Юрушев свої політичні зв’язки для того, щоб покривати Анофрієва? Цього ми напевно не знаємо. Проте точно знаємо, що саме завдяки сприянню олігарха колишній російський бойовик нині очолює завод у Дніпрі – стратегічно важливому тиловому місті, яке забезпечує стійкість фронту на півдні та сході України.
Цікаво, що це не єдиний випадок, коли правоохоронці підозрювали підлеглих Леоніда Юрушева у співпраці з окупантами. Так, згадане АТ “Дніпровагонрембуд” фігурувало у справі СБУ про фінансування “ЛДНР”. За даними слідства, з травня по вересень 2014 року підприємство олігарха через підставні фірми перераховувало кошти на тимчасово окуповану територію. Згідно з судовим реєстром, кримінальне провадження розпочали 24 жовтня 2014 року, а вже 18 січня 2017 року була винесена постанова про його закриття.
Як бачимо, Андрій Анофрієв – це лише один зі “скелетів” у шафі колишнього соратника Януковича, який, попри те, що українське керівництво змінилось, продовжує отримувати привілеї для свого бізнесу від представників влади. А зараз, в умовах війни, Юрушев, схоже, задумав найбільш масштабну зі своїх афер – привласнити частину національного багатства України – український ліс. Про нову махінацію Юрушева розкажемо у другій частині розслідування.
Сергей Никонов, «ОРД»
|
